Хочу розповісти, як можна легко мандрувати. Багато хто каже: ох, яка ти швидка! Щойно була тут - а вже в Польщі! А тепер де? В Нідерландах?! Хотів би і я так мандрувати!

Не плануйте - їдьте!

Суть в тому, що так мандрувати може кожен. Питання не в часі і не в грошах. Насправді нас обмежують лиш рамки в нашій голові. Звідки ці рамки? Все дуже ( Read more... )

Я щойно повернулася з триденних занять на полігоні у складі УРА (української резервної армії). Враження дуже-дуже позитивні, я в ейфорії.

Як ми туди потрапилиПроривалися ми в УРА з "боєм". Через свою стать, звісно ж. Є така неймовірна людина, як Олена Бондаренко, під проводом якої я колись їздила у прес-тур до Польщі. І от ця жінка виявилася ( Read more... )

Водій-грузин Гоча викручує кермо і японський джип дереться ще вище до перевалу. «Это прекрасно знать русский язык. Это то, что позволяет нам общаться между собой.  Я очень благодарен русскому языку за это. Но ситуация в Украине мне непонтна. Как так: языковая проблема? Это все равно что в мой дом, где моя семья и мое добро, приходит другой человек ( Read more... )

( Read more... )

Раптом купа всього поставалося. Селіванови виставили анонс нашого туру (розброс в ціні я б прокоментувала, але моє діло маленьке - я гід). Випало (сподіваюся, бо ще не 100%) на один день поїхати таки на Форум видавців від "Жили" (я дуже хотіла поїхати, але пообіцяла знайомим повболівати за них на фестивалі, який на вихідні, в суботу). Зателефонував ( Read more... )

Хто ще не знає, я стала винаймачем майстерні у Граді Ярослава. Якось геть несподівано. Почалося все з вечора, який я планувала провести вдома через жахливий настрій та самопочуття, але дівки витягли на вино, це вино плавно переросло в ще одне вино, а територіально перенеслося з підніжжя Узвозу до Влади в майстерню.
    У Влади взагалі чудова ( Read more... )

Ми бачимо кольори. Розрізняємо найтонші відтінки.

Чуємо кольори. Відчуваємо. Асоціюємо зі спогадами, словами, людьми, вчинками. Надаємо перевагу. Снимо барвисто. Залипаємо у сірих буднях, занурюємося у темну смугу, маримо салатовою весною і на повні груди вдихаємо золото осені. По-різному буває: і барвисто, і чорно-біло. Але дитинство неодмінно має ( Read more... )

    Як описати у словах те, від чого у голові суцільні вигуки і знаки оклику? Як передати те божевілля, той екстаз, який охопив нас цього вечора у колоніальному місті Оахака? Як зобразити бісики у очах Уляни, коли вона пішла танцювати з смаглявим сеньйором латиноамериканські танці, а потім знову, і знову..? Як змалювати цей будинок на найвищій горі ( Read more... )

   
( Read more... )

Навіть не знаю, з чого почати)) Певно з того, що досі не вірю, що я зараз без лінз. Стільки років це було неймовірно, це було нереально - просто сидіти за компом без додаткових приладів для корекції. А зараз я бачу... Жадібно читаю вивіски на вулиці, інколи на автоматі шукаю окуляри, бо не можу ніяк звикнути. Казково!
      Поганий зір був у мене з ( Read more... )